Історія розвитку

 Історія розвитку детективного жанру в англійській літературі

Детектив як цілісний і незалежний жанр виник в епоху романтизму (І пол. XIX ст.), якій передував період передромантизму, що виник як своєрідна реакція на просвітницький реалізм.

З'явився класичний детектив, оскільки прагнення епохи озиратися назад не могло бути вічним. Рано чи пізно повинна була з'явитися література, яка б розкривала величезні можливості сучасної людини.

Провідне місце у цей період зайняв маловідомий жанр готичного роману, який певною мірою, на нашу думку, у подальшому вплинув на розвиток детектива.

Готичний роман, або роман жахів, - це твір, у якому зображуються незвичайні ситуації, жахи пекла, страхітливі жорстокості, великі таємниці, що перетворюють людину на іграшку надприродних сил .

Виник цей жанр у англійській літературі II половини ХУЛІ століття і у цей же час поширився і формувався у західноєвропейських країнах. Готичний роман з його надзвичайністю та елементами страшного був основою появи різноманітних видів детективного роману.

У готичному романі, чи як його ще іноді називали "романі жахів", особливо наочно виявилась переоцінка цінностей доби Просвітництва. Засновником цього жанру називають ім'я англійського письменника Гораса Уолпола (1717 - 1797), який побудував поблизу Лондона замок у готичному стилі, відкрив там друкарню і видавав свої книжки. Єдиний роман, що відрізнявся фантастикою і таємнігчо-похмурим тоном розповіді - це "Замок Отранто" (1765), який визначають як готичний. Наявність елемента таємниці і поріднює готичний роман з детективом, проте він не є власне детективним, а скоріше фантастичним.

Кримінальна література кардинально змінилася, коли побачили світ твори Е.А. По - засновника цього жанру в літературі.

Детективний жанр від часів Е.А. По пройшов довгий шлях розвитку. Історики підкреслюють, що це унікальна літературна форма, яка відрізняється від готичного та кримінального роману, не має нічого спільного з поліційним романом. Для більшості критиків детектив представляв собою провідну тему, навколо якої інші кримінальні історії та тріллери грають роль лише варіацій.

Детектив — це літературний твір чи кінофільм, присвячений розкриттю заплутаної таємниці, як правило, пов'язаної зі злочином .

Важливою ознакою, яка об'єднує його з готичним романом, с те, що ці літературні жанри своїми сюжетами тримають читача у напрузі аж до того моменту, поки таємниця не буде повністю розкрита.

Доказ на користь необхідності класифікації пов'язаний з тезою про те, що, коли взагалі відкрити усі шлюзи, то на нас потече могутній потік творів, які мають лише віддалене відношення до кримінальної теми, починаючи від "Червоної Шапочки" (цікавий приклад замаскування та замаху на вбивство), до будь-якої п'єси У. Шекспіра .

Слово «детектив»-англійське, означає воно «шукати, розкривати, виявляти». Для детектива, як літературного твору, це застосовно, тому що в його основі завжди лежить яка-небудь таємниця, яку необхідно розслідувати. Така таємниця визначає конфлікт, вона служить стрижнем сюжету. Таємниця ж «рухає» всю дію. Саме в цьому сутність детектива, його основа і його стрижень.

Відома точна дата народження детективного жанру, що, власне кажучи, відбрунькувався від своїх прабатьк-пригодницького й авантюрного, роману. Установити час свого народження може далеко не кожний жанр. Для детектива ця дата-квітень 1841 року, коли в одному з американських журналів уперше з'явилася новела талановитого американця Едгара Алана По. «Убивство на вулиці Морг». За нею пішли ще дві: «Таємниці Марі Пиці» і «Викрадений лист» (1842—1844). Цими цікавими новелами («логічними оповіданнями», як назвав їх сам автор) геніальний американський письменник не тільки відкрив новий жанр у літературі, але й заклав основи його основних прийомів, чуйно «уловивши» його особливості, дивну специфіку й величезні можливості впливу на читачі. І з'явився цей новий літературний жанр саме в США. у самої динамічної, молодий і ще не обтяженої багатовіковими традиціями країні.

Популярності теми про злочини і їхнє розслідування сприяло також розвиток у великих містах журналістики, особливо часта поява на сторінках газет репортажів карної хроніки. Сенсаційно - повідомлення, що інтригують, об доконаному те тут, те там загадковому злочині збуджували цікавість і хвилювання, спричиняли нетерплячі очікування подальших повідомлень подробиць про життєву драму. Подібні газетні репортажі карної хроніки можна вважати, у першому наближенні, безпосередніми попередниками детективного жанру.

Та й творцем перших детективних новел не випадково виявився Едгар По, письменник обдарований, але трагічно оцінений і визнаний лише після смерті. Це був письменник дивно різнобічний, що передбачив багато художньо-літературних відкриттів.

Властиво, сам творець нового жанру, видимо, і не думав, що написавши кілька незвичайних новел («логічних оповідань»), створює цим особливий літературний жанр. Він і назвае свої новели («Убивство на вулиці "Морг», «Таємниця Марі Пиці», «Викрадений лист») не детективними, а «логічними оповіданнями». Тоді в літературі не було навіть такого визначення - «детективна». Воно з'явилося набагато пізніше. Та й «особа, що веде розслідування злочину», широко відоме тепер як «детектив», уперше зафіксований лише в 1856 році.

Слід зауважити, що сюжет з карною тематикою першої назвала «дитячою історією» популярна американська письменниця ЕннКэтрін Грін, коли опублікувала свій перший роман «Левенуортська справа». В англійській мові, як літературне визначення, назва «детективний твір» стало потім прийнятим поряд з «кримінальною історією». Хоча в другій половині XIX століття довгий час частіше вживали термін «поліцейський роман» (по французькій моді).

ЕннКетрін Грін (1846-1935) - Талановита й популярна письменниця, що працювала в жанрі детектива. Її називають «прабабою детектива», по не тому що вона прожила довге життя, довжиною в 90 років, у тому числі у творчості - більше напівстоліття, написавши багато цікавих детективних творів.

Енн Кетрін Грін - перша після Едгара По письменниця, що почала й США писати в новому жанрі детектива, і складати вже не короткі новели, а більші цікаві романи, назвавши їх «детективними історіями»

Перший детективний роман Енн Кетрін Грін вийшов друком в 1878 році - «Левенуортска справа» (або «Справа Левенуорт», «Рука й кільце», «За закритими дверима», «Будинок сосон, що шепотять,», «Убивство в Гранмарси-парке», «Його вина». «Щабель», «День відплати», «Покинутий готель». «Наречена підсудного», «У лабіринті гріхів» і багато інших, не менш цікавих творів.

Енн Кетрін Грін написано близько 40 детективних романів і повістей. Отже, маловідомий тоді американець Едгар По своїми новелами створив детективний жанр, розробив основні особливості його структури.

Слідом за талановитими письменникакми Едгаром По та Енн Кертін Грін внесли величезний вклад у розвиток нового жанру популярні англійці: Уільям Уілкі Колінз, Артур КонанДойль і Гілберт Кіт Честертон, всесвітньо визнані класиками жанру ще при їхньому житті. Кожний з них по-своєму збагатив новий, що тільки що народився літературний жанр.

Едгар Аллан По